Життя не передбачене
Дуже похмура ніч, іде сильний дощ.
Я іду по лісі, наповненому страху та темноти, але чомусь мені усе таке знайоме, рідне, неначе я це місце знаю уже давно. Перейшовши через річку я помітила дуже стару і маленьку хатинку. Вмить мені чомусь стало дуже моторошно, але долаючи свій страх я все таки вирішила зайти в цю хатину. Я була дуже здивована, ба ця хатина була наповнена теплотою,коханням, там було чимало гарних речей . Гарні картини, дивани, квіти, але мою увагу привернула тільки одна річ це була скринька червоного коліру. Довго я не наважувалася підійти до цієї скриньки , та подолавши свій страх я все таки її відкрила, відчуття було дуже жахливим. Все що я перед собою бачила перетворилося в суцільний мотлох. Стало дуже страшно і я потроху ішла до дверей, але я побачила перед собою людину яка вмить безжально схопила мене за шию , не роздумуючи я схопилася за ніж та порізала цій людині руку. Вмить вона зникла залишивши тільки перед собою калюжу крові. Я не знала що мені робити, та мені чомусь закортіло піднятися на другий поверх. Піднявший я зайшла в першу ж ліпшу кімнату це виявилася дитяча.Там було багато згорівших іграшок, а що саме найстрашніше над ліжечком було написано червоним коліром слово ДОПОМОЖІТЬ, а там сиділо маленьке дитя. Відразу не роздумуючи я взяла цю дитину на руки, та повільним кроком ішла на вихід. Та лихо мене не минувало, дитина випала із моїх рук, і що саме найдивніше коли дитина впала, то вона не знаю як перетворилася в бабуською. І тоді бабуська піднялася та почала промовляти якісь дивні та незрозумілі слова, не знаю чому але вона була дуже схожою мою рідну бабусю. І тоді я вже почала втікати, бо реально було страшно. А бабуська прихопивши ножа почала мене доганяти і голосно кричати « - Наркомани, ви вже задовбали»
Втікавши мене переповняли тільки два відчуття страх і сміх. Нарешті я звідтіля втікла , та заховалася в надійному місці я вирішила трішки поспати. Прокинувшись від сліпучого сонця і бурчання в моєму шлунку я пішла шукати щось їстівне, та натрапила на цілу поляну суниць, одразу ж « летящой походкой» я туди побігла. Наївшись до схочу мій мозок почав істерично працювати, я думала про одне як я сюди потрапила, а головне навіщо?
Блукаючи по набридливих стежках і ховаючись від криків бабуськи, я зустріла якогось малого, який впевнено ловив рибу. Недовірливими кроками я підійшла до нього, маючи досвіт з божевільною бабуською , спочатку мені прийшло на думку тикнути у нього палкою , але у відповідь я почула « - Ти шо дура?» Зрозумівши що цей малий не перетвориться в якогось дідка чи бабусю, я з ним привіталася, він спочатку обернувся та подивився на мене, потім як джельтемен теж привітався. Я почала з ним розмовляти, але нашу активну бесіду перервали якісь постріли. Малий схопив свою вудочку та втікаючи прокричав « - Ти короче втікай, бо буде тобі ж*па»
І я одразу почала тікати слідом за цим малим, але у відповідь почула «-іди нафіг», так наші шляхи розійшлися. Мене трусило, спотіли руки, я з переляку заховалася так, що не знала як вилізти із чиєїсь нори, та по ричанні бурсука було зрозуміло що він дещо не задоволений що я зайняла його домівку, але для того щоб звіти вилізти потрібно було докласти чималих зусиль. Згодом почало темніти і я почала шукати собі ночівлю, бо якось не хотілося по серед ночі зустріти якогось навіженого. Намостивши собі листя я заснула, але нажаль цей сон перервали, мене оглушили палицею по голові і я втратила свідомість. Згодом я прийшла до тями, в підвішеному догори ногами стані. І що ж я побачила?
Біля мене танцювали якісь люди, та голосно кричали «- хакуна матата».
Було дуже смішно та мій істеричний сміх перервали, діставши із корзини велику змію, тоді мої очі мали вигляд як п’ятдесят копійок. Та нічого вже не поробиш таке життя, може так і треба. Останнє що я бачила це усміхнені обличчя людей та звичайно же бабуськи , яка танцювала під дабстеп. Так завершилася моя історія, але ні, щось пішло не так і не змія вкусила мене а я її. З переляку я перегризла мотузку покусала змію та вибігла на двір і тут я згадала мамині слова «- Доню, не дивися на ніч страшних фільмів»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410240
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.03.2013
автор: Уходя гасите всех