Такі наївні, такі дорослі.
Ми - егоїсти...
Валиш на постіль.
І все не просто,
Бо треба їсти,
Бо треба пити
Вдосталь.
Рахуєм стрілки, межею в часі.
Таємні спілки,
Лице в гримасах.
Ми б не хотіли,
Та точно б мали.
Гроші у касах.
Б"ємось в обіймах, сліпі і гарні,
Немов на крилах,
У межах спальні.
Наш світ не зникне,
Бо ми вже звикли.
Крайні.
Літаєм, мрієм, б"ємо дзеркала.
Парчею криєм,
І місця мало.
Але все ж любим,
Але ЦЕ, любий,
Весь час забрало.
Такі наївні, такі дорослі.
Ми - егоїсти...
Валиш на постіль.
І все не просто,
Бо треба їсти,
Бо треба пити
Ну, а чи вдосталь?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410251
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.03.2013
автор: Дивна