Місяць молодий завис,
Зірки сузірно заблищали,
Їх холод і безжальний блиск
Роки в минуле проводжали.
Життєва звивиста дорога,
Обабіч люди – береги,
Рідня і друзі – це від бога,
А від сатани – вороги.
Поруч ішли покоління,
На слово щедрі й на любов,
Та зло посіяло насіння
Й чортополох умить зійшов.
Кругом сміється пустота,
Розкидав чи збирав каміння,
У чужих душах – темнота,
Докори совісті, сумління.
Хмарою котилась далина,
Недоля вихорем вітрилась,
Лягла на скроні сивина,
Серце від розпачу ятрилось.
Хто прав, чи винуватий,
Хто кому більше завинив -
Не старайся з’ясувати
Щоб сніжний ком не завалив.
Не дружи з чужими проти свого,
Не плюй ніколи у криницю,
Емоційна правда не варта того,
Щоб журавля міняти на синицю.
В руки свої долю візьми,
Розумну обери різницю,
Ще знайдеш щастя між людьми -
Надій багато в цьому віці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410257
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 18.03.2013
автор: БГІ