Із відчаєм, вдивлялась в нікуди...
Зором удаль блукала манівцями.
Тим відчуттям,що знову поряд з Вами,
Та ниток кілометри по-між нами,
Веретином сумління снуючи.
Часами усміхалась - до плачу,
Незгода часом змінює і вдачу.
Самотністю незболена душа?
Як гіркотою перелита чаша!
Отрута в душу змійкою вповза...
На вітрі не горітиме свіча,
Що одиноко стовбичитиме в вікнах.
Затулиться руками глухота,
Віск біллю,згустком, скапає зі скла,
На підвіконні - серце затверділе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410340
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.03.2013
автор: Вразлива