Хвилювання розгойдало душу,
Не дає той дзвінок натиснути.
Я ним зараз цю тишу порушу
Щоб слова про розлуку почути!
Розвернутись? Піти? Не дзвонити?
І букет заложити за ручку?
Якби міг я тебе розлюбити,
Чи не бачити твою обручку…
Стукіт серця по всьому під’їзду,
Мов розхитаним дзвоном лунає.
Залишився лиш день до від’їзду,
Нас життя назавжди роз’єднає.
Прикипіла душа! Закохався,
Я гадав, що таких не буває!
І щасливий, що так помилявся,
Хоч душа від кохання страждає!
Почуттям опановує розум,
Та душа це на мить не сприймає.
Не судилося бути нам разом,
А вона ще на чудо чекає…
07.03.2013 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410404
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.03.2013
автор: Мирослав Вересюк