Хочеться радіти, та, не збагну, чи треба,
Бо, просто так нічого не падає із неба.
Відсутність мозку не компенсуєш згодом,
Коли ти блеїш в стаді в єдності з народом.
І не відомо досі, чи нам хтось відповість,
Вже сліпа невідомість не провокує злість,
Бо, ми давно стерильні і мізки нам промито
Законами про мову, релігію і мито.
Не кориться системі лиш той, хто поза нею,
Той, хто не має дому, хто змішаний з землею.
Давай, шкреби тризубом у порожній тарілці,
Бо, ти для них є «нуль» у будь-якому віці.
Престол передадуть після царя цариці,
І вже хтось інший буде смикати за шпиці.
Одні й ті ж самі клоуни знову на екранах,
На кожному каналі і у всіх програмах.
Я не знаю, чи є у нас усіх майбутнє,
І чи буде колись серед руїн щось путнє.
Все що моє, слова, що сплетені в віршах,
Нехай, уявний, але ставлю системі шах!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410408
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.03.2013
автор: Jim Drake