В полоні старого міста,
В раю нездійсненних мрій
Я зможу тебе зустріти,
Посмію впізнати - "мій".
ПосИвіла мамина казка
Забула дорогу у сни.
Пройди, о будь твоя ласка,
Беззвучно мимо пройди.
Ні словом, ні поглядом дивним
Мого не торкайся плеча.
Це місто здається плинним,
Туманним, як вічна свіча...
Воно догоряє... Вже північ.
На площах мрій погаснуть ліхтарі,
Час відлітатиме кудись за Гринвіч,
Ми попрощаємось, ще мить - чужі.
Отак стою, твої притихнуть кроки,
Північне місто сковує печаль...
Чи міг сказати головний з пророків,
Куди проляже серця магістраль?
І де закінчиться останній рейс?
Білет в руках, назад не відступати...
Про щастя знає більше Ната Грейс,
та все ж:
"щасливий той, хто може не брехати".
Втомилась посивіла казка.
В полоні містечних жахіть
Їй сняться щасливі дороги -
Незамкнуте коло століть...
16.01.2013р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410437
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.03.2013
автор: Зоряна Ліпець