За вікном у задумі дерева.
Сніг на землю спішить і спішить...
З клубка ниток-думок невеселих
Плетуть день і година, і мить.
Не зимовий лиш стукіт тривожний
Тих сніжинок, що стали дощем.
Звук послання на азбуці Морзе
Від весни, що спішить день за днем.
У сніжинок життя нетривале...
Знає кожна з них долю сумну.
Сонце з"явиться - як не бувало
Зникнуть всі.
Закликаймо весну...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410589
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.03.2013
автор: zazemlena