Вона стояла тихо у битого вікна
Плечей її оголених торкався русий шовк
Що бачила десь там, що чути там могла?
Я не питав, не міг, від захвату я змовк
Всім серцем я затих і марилось мені
Очей її безмежна, осяяна блакить
Спокійний вітерець, лише душа в вогні
Де полум’я не гасне та у очах горить
Напевно я помер чи знову уві сні
Ця неземна краса, мій розум забрала
І вернеться тоді, як очі ці ясні
У відповідь прошепчуть, я всю себе дала
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410619
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.03.2013
автор: ShuRa