На Бесарабці ідол бовваніє,
Неначе хоче клятий показати,
Що він ще душами людськими володіє,
Народ не зміг єдиним цілим стати!
Адже лише невільники, раби,
Своїх катів на п’єдестал підносять!
Ось цим народ різниться від юрби,
Юрба їх зводить, а народи зносять!
Допоки ще у селах і містах
Хвалу возносять, покладають квіти,
Ще доти в душах буде жити страх,
І всяку нечисть будемо терпіти.
На Бесарабці ідол бовваніє
І довго там ще буде він стояти,
Аж поки кожний врешті не прозріє,
І не почне раба в собі вбивати!
06.03.2013 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410740
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 20.03.2013
автор: Мирослав Вересюк