Безодня, полум'я… й пітьма,
Що землю мороком укрила,
Незрима смертним досі сила,
Ввірвалась хаосом в життя.
Немає входу й вороття,
Із таємничого склепіння,
Без сонця рідного проміння,
Де вже не день блукаю я.
Без місяців календаря,
Невже вона мене згубила?
Зірвала, знищила й спинила,
Жорстока, грізна і п’янка.
Це через неї нині я!
Лишивсь того, що завжди мав,
За що боровся, та втрачав,
Але цей раз уже востаннє.
Настало знов нове світання,
Без сенсу жити на землі,
Де кожен день в моїм житті,
Немов прокляття, що із бід,
Зробило з серця мого лід.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410776
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.03.2013
автор: Nicolas Wargen