Боже, що в небі щасливо єси,
Як там у хмарах? Чи видно зміни?
Слухай, спускайся. Перекуси.
І розкажи мені всі новини.
В мене тут риба, вино і хліб,
Чай, і до нього смачні цукерки,
Я тут вже думаю кілька діб,
І розмовляю в своє люстерко…
Боже, чому все таке складне?
Люди не вірять собі і в себе,
Плутають хибне і головне,
І звинувачують в цьому небо;
В душах – колекції із образ,
А у очах – якось пусто, темно,
Боже, пробач мені мій сарказм,
Але Ти гроші створив даремно…
Як Тобі риба? Чи не сира?
Ну а вино – чи тримає марку?
Бачиш, в людей специфічна гра,
Їм би налити собі у чарку,
І розбирати якісь там ноти,
Щось у букеті, й казати «люкс»…
Бач, які дивні у нас турботи,
Вибач, що рідко Тобі молюсь!
Якось так сумно, що світ сіріший,
Ніж видавався мені колись,
Сонце тепліше було раніше,
Мрії, либонь, чи не всі збулись,
Я вже не бачу в калюжах неба –
Просто обходжу їх зазвичай,
Якось і менше для щастя треба:
Рідні-кохані, і добрий чай…
Боже, пробач мені вічні муки -
Те, що я порпаюсь у собі;
Що назбирала в думках пилюки;
І загубилася у юрбі;
Те, що слова – то єдиний кремінь,
Щоб розпалити вогонь в душі …
Боже, пробач ту душевну темінь,
Як не вдаються мені вірші!
Якось просити Тебе не зручно,
Повно людей, яким це важніш…
Може, щоб рими звучали гучно;
І щоб тепло наповняло вірш;
Щоби листи від руки писались,
Люди живі були і чудні,
Щоби у пам’яті залишались
Добрі дрібниці, і світлі дні…
Щоби не бачить уявні межі;
Щоби життя як не джаз, то блюз;
Щоби із Ейфелевої вежі
Крикнути якось, що я люблю!
Щоби претензії і образи
Я не висловлювала Тобі,
І щоб до мене іще не раз
Ти заглядав на смачний обід… ;)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411014
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.03.2013
автор: Ксенислава Крапка