В душі зруйнованій, народження поета,
І знову муза ятрить до знемоги…
Здавалося рядки, мов яд куплета,
Приховують кайданами чужі дороги.
В душі спотвореній, і не потрібній…
Там де забула всі тривоги
Чужій тобі тай так не рідній…..
Я не топчу твої пороги…
В душі відродженій весняним вітром,
Торкаючись ванільним запахом спокус.
Лечу кудись я тополиним цвітом,
Підкорюю не знаний, ще Ельбрус.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411020
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.03.2013
автор: Колос надії