Я посіяла тебе
не в землю, а назавжди.
І глухо двері скрипнули тоді,
коли поВії схлипнули
в пітьмі.
Коли натягнуто мотузки
й незрушно впав ти.
А я коліна мовчки протряхну
і стану скручувати нерви,
об які ти натягнув струну мою.
Ах, все одно..
Далеко, милий, нам до прірви!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411061
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.03.2013
автор: Єва Августинова