Ну не можу, не можу і все!
Не казатиму довгих промов:
я убити не зможу тебе,
і любити не зможу я знов.
Пролітають десь тінями дні,
осінь шепче холодну погоду,
крапле дощ прямо в очі мені.
Як же йти через річку без броду?
Як же далі нам бути з тобою?
Що ж нам доля обом подала?
Кожен мусить іти самотою,
бо разом ми, як день і, як тьма.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411116
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.03.2013
автор: Валіко Коробкадзе