Мамо! Пробач, якщо можеш, мені свої сльози,
Хоч я ніколи їх і не бачив,
Та завжди знав – сховавшись ти плачеш,
Щоб я не мокнув, коли із душі лились грози…
Мамо! Пробач мені сум, що терзав твої ночі
Оту самостійність, що билась у груди,
Та мій власний шлях, яким йшов я у люди,
Знай твої слова дуже часто б́ули пророчі…
Мамо! Пробач ті моменти, в які ти раділа,
Що син твій зумів, досягнув, не скорився,
Отримав роботу пот́ім одружився,
́Я бачив с́ерденько тв́оє щасливо щеміло…
Мамо! Пробач ті нечасті зізнання в любові,
За те, що скупий я був на поцілунки,
Можливо десь н́е бездоганні стосунки,
Й біль, який міг непомітно сховатися в слові…
Мамо! Пробач мені те, що давно вже простила,
Так хочу за руку тебе потримати,
Обійняти міцніше, поцілувати.
Спасибі, що любиш, що з́авжди сильно любила…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411313
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.03.2013
автор: Олександр Яворський