Мої коліна гнуться під тобою,
Як би не було – ти важкий тягар.
Це все одно ,що вогнепальну зброю
Забрати з запобіжника і фас!
Та не боюсь я , ти ж мене ростила,
Плекала душу і усю біду
Від малку ти полями відводила,
Й шептала ніжно- так тебе люблю.
Ти найрідніша і тебе міняти
Я не дозволю!Я клянусь усім
Це все одно ,що душу продавати,
На вигодовування всіх чортів.
Я вбережу, пожертвую собоюЮ
Я доведу, що рівних тут нема
Нехай запхають в зад москальську мову
А рідну,вибачте, верніть назад !!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411381
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.03.2013
автор: Німий Колір