Рідна ненька вишиває
Молитвами рушничок.
І на плечі дня лягає
Дощ.З заплутаних ниток
Шила криля Янголятку,
Та невидимі вони.
Янгол дивиться на хатку
І шепоче неньці сни.
Начесав він навіть хмари
Гребінцем презолотим.
Напустив Ангелик чари
Небом блідоголубим.
Навіть вечір задивився
І обійми не розкрив.
Ангелик св"ятий тулився
До людей,бо їх любив.
Рідна ненька виглядає
Внука,шиє рушничок.
Вечір крила розправляє,
Ловить місяць на гачок.
Помилився і ламає!
Лише скибочку лишив.
Та із страху знов чіпляє,
Шматок більший загубив.
Місяць зламаний впіймала,
Хай під ковдрою поспить.
І собі пообіцяла,
Що навчу його ходить.
А тепер плету драбину
Я до самих вищих зір.
Нашепчу через хвилину
Ніночці найкращих снів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411475
Рубрика: Присвячення
дата надходження 22.03.2013
автор: Відочка Вансель