Закоченілі пальці, біль і втома,
Хто б подумав, що я вдома.
Дім - фортеця мрій і стадіон бажань,
Дім – це захист твій без коливань.
А інколи це безпощадний Колізей,
Немає вікон, і нема дверей.
Де палять твоє тіло, труять душу,
Нетреба різати живе, я прошу…
А інколи благаю, не вбивати,
Благаю відпустити, не карати…
Карати? Але ж карають за провину,
А я тоді у чому винна?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411497
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.03.2013
автор: Веруш Далі