Твоя душа нагадує вокзал
Покритий пеленою смутку.
І ти там пан або пропав,
А може, і нема там порятунку.
Ти простягаєш свою руку
Й жадно милостині просиш!
А в відповідь не чуєш й звуку
Та терпеливо все, усе це зносиш.
Ти пам’ятаєш як колись було,
І всіх людей не раз згадаєш, -
Та просто серце плаче все одно
І ти цю біль, як дар, приймаєш.
Ти витираєш гіркі сльози
І йдеш вперед, не озирнувшись.
Й нехай не вщухли у тобі морози
Щораз з-за когось спотикнувшись.
----------------------------------
Душа моя — ти спрагла правди
(Далеко ти й сама не ідеал),
Та хто прийде, чи піде знати б,
Хоч ти й бездонна, мов вокзал.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411529
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.03.2013
автор: Оле Чка