В інституті працювала Валя.
Красунею пам’ятаю.
Зірок з неба не хватала,
Та талан до праці мала.
Маючи шляхетність й вроду
Віддалась директору заводу.
Сліди її загубились,
Аж тут раптом об’явилась.
Пенсію наукову оформляла,
За довідкою завітала.
То ж побачитись зайшла,
І про себе повіла.
Коли в Україні Біс завівся,
Завод зовсім розвалився,
Чоловік її - без роботи,
Лягли на неї всі турботи.
Човником в Світи ходила,
Бувало грабували й били.
Зуби зціпивши, трудилась
Й без нічого не лишилась!
Чоловік на ноги став,
Освоїв справу, запрацював.
Вона успішно бізнесує -
Купляє, возить і торгує.
Не погано заробляє,
Та все ж владу гірко лає.
За побори, за податки,
Рейдерство, інші нестатки.
Малому бізнесу
Не дають робити,
З повагою до себе
І до держави жити!
За ЄС Господа благає,
Всю надію на це має!
*
Валі щиро співчуваю,
Сам на Європу уповаю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411599
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.03.2013
автор: БГІ