Задумайся навіщо ти існуєш!
Задумайся над тим мій друже.
Чому ти без причини ворогуєш?
Кидаючи життя в калюжу.
До тебе в мене є прохання,
всі ж ми люди,
утворилося миттьєве запитання
не переживай ти так все так не буде.
Чому забув своє ти існування?
Житя твоє проходить хмарне,
можливо ця хвилина є остання
знай що ти живеш не марно.
Народження твоє задумане
добро і лиш добро творити,
я хочу щоб ти чув мене
та старався не грішити.
В відчаї не спитися,
життя солотке не завжди
мерзотником не залишитися,
в серці із добром іти.
Якщо щось іде не так змиритися,
будуть ще гарні миті
не точити зуби і не треба злитися,
коли стали мрії всі розбиті.
Якщо погані вісті,
ти почекай, ще потерпи
у когось в голові чи в твоєму місті,
це не назавжди!
Завжди знайдется вихід з ситуації,
яка проблема би небула
ми ж є дружна Християнська нація,
життя тебе не обмануло.
Хтось як-не-як та стриматися зміг,
а ти украв!
хтось тебе безсовісно так здав,
а хтось інший душу свою рятував.
Як тим часом ти вбивав,
хтось із друзів залишився,
а ти тікав
Бог на це дивився. Очі закривав...
Ти забрав життя в людини!
Що з тобою сталося?
Тепер підсудний ти й ти винен
вперше мама не пишалася.
Твоя є ціль добро ти памятай!
В душі ж ти не не такий,
ти атеїстів навертай.
Коли протягне руку хтось сліпий.
Ти кинь хой копійчину
будь щедрим навіть з ворогами.
Господь оберігатиме тебе й твою родину
довгими роками.
Непроходи повз храми,
Бог тебе чекає
де церква з куполами.
Там стоїть творець невидимий нам вдері віри відкриває.
25 листопада 2012 року...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411606
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.03.2013
автор: Ель Демір