Завиває завірюха за вікном,
Засипає снігом світ до виднокола,
Запорошує очиська-зорі сном,
Заколисує, загойдує спроквола.
Заметіль сніжить-вирує навкруги,
Сніговій чухрає змучені дерева,
Хуга виє, люто б’ються вітрюги,
Запинає небосхил кошма* свинцева.
Та нехай сердита віхола січе
І мороз плете на вікнах візерунки, –
Тепло нам. Схилюсь на лагідне плече…
В хуртовині снів солодші поцілунки…
*Кошма – повстяний килим з овечої вовни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411676
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.03.2013
автор: Маргарита Шеверногая (Каменева)