Київ став, зупинився, закляк і завмер –
То негода, яку чекали.
Ми не знаємо що буде з нами тепер,
А про сніг ми, звичайно, знали.
Київ стійко тримається, весь у снігу,
Хоч і стомлений – є ще врода.
Щось весь час поспішав, щось робив на бігу,
А тепер він завмер – негода.
Та негода не тільки із вітром летить,
А й в серцях снігові завії,
Заморозились, як почуття, мости
І надовго замерзли мрії.
Ми, звичайно, ще холод і цей переждем
Й дочекатись тепла зумієм,
Та чи з душ наших щезне холодний цей щем?
І чи лишиться ще надія?
Навіть мати залізний свій меч підняла,
Над Дніпром замерзає мати.
Металевому серцю потрібно тепла,
І дітей пора захищати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411834
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.03.2013
автор: Мірошник Володимир