Дивний сон

У  наметі,  на  ночівлі,
Двоє  якось  виживали,
На  змаганнях  є  повільні,
Вони  взяли…  і  пропали.

Їм  хотілося  награтись,
Щоби  хтось  їх  пошукав,
Звідки  ці  герої  взялись?
Нострадамус  би  й  не  знав.

Хоч  би  компас  взяли,  карту,
В  лісі  ж  можна  загубитись,
А  вони  взяли  лопату,
Щоб  від  звірів  захиститись.

Посміялися  годинку
«Що?  Та  як?  Герої  ми!»
Але  вітер  взяв  хмаринку
І  почалися  громи.

Вітер  віяв,  грім  гримів,
Дощ  собі  пролився  грізно,
Кожен  з  них  собі  сидів,
«Чаю»  ж  бо  напились  пізно.

Захотілося  співати,
Ой  «Горіла  сосна  вже!»
Дощ  почав  палатку  рвати,
Вся  природа  злобно  рже.

З  переляку  як  рвонули,
Суперменсько,  дуже  швидко,
Чоботи  не  парно  взули,
На  душі  вже  стало  гидко.

Щось  світилось  недалеко,
«Хата»  –  думали  вони,
Та  злякалися  швиденько,
«Мамо  рідна!  Кабани!»

Мав  кабан  той  сильні  ноги,
Важив  певно  два  центнера,
Зуб,  неначе  ріг  в  корови,
Чорний  був,  як  та  пантера.

Спайдерменсько,  на  смереки
Ці  туристи  вгору  друться,
Не  уникнути  халепи,
Але  лізуть,  не  сміються.

На  деревах  віддихались,
Дощ  тихенько  припинявся,
Високо  вони  піднялись,
Та  ніхто  із  них  не  здався.

Злізли  хлопці,  далі  йдуть,
Кабана  вже  не  було,
Вони  радісно  пливуть,
Вже  минулося  їх  зло.

В  якусь  хату  завітали,
Журналісти  там  сидять,
Репортаж  собі  знімали:
«Як  у  горах  люди  сплять.»

Та  як  хлопці  завітали,
І  сказали:  «Добрий  вечір!»
Журналісти  повтікали,
Ще  й  забули  свої  речі.

А  та  камера  працює,
Ще  й  прямий  ефір  іде,
Весь  канал  вже  галасує,
Бо  не  бачив  це  ніде.

Вигляд  в  хлопців  престрашний:
Цілі  в  грязі,  мов  в  десерті,
В  хаті  був  якийсь  малий,
Мав  він  подушки  подерті.

Пір’ям  хлопців  осипає
Висипав  усе,  що  мав,
Вже  спецназ  той  прибувай,
«Чупакабр»  цих  піймав.

Хлопців  весь  канал  вже  знає,
Хлопці  стали  знамениті,
Орден  президент  вручає,
Вони  ходять  гордовиті.

Знаменитість,  гонорари,
Інтерв’ю,  один  закон,
Вони  мали  лиш  дуляри…
Але  все  це  був  лиш  сон.

У  палатці  пробудились,
Вчитель  довго  їх  шукав,
Між  собою  ще  дивились,
Але  суп  їх  достигав.
03.06.2009

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411896
Рубрика: Гумореска
дата надходження 24.03.2013
автор: Назарій Андрійчук