Шлях вже давно забутий до раю,
Ніхто не потрапить до небесного краю,
Забутті люди на цій грішній землі,
Блукають в своїй уявній пустелі…
Ходять кругами по червоних пісках,
З страшними оскалом на їхніх устах,
Вони нічого перед собою не бачать,
Лиш ноги беззвучно волочать.
Богами забуті, блукають в пітьмі
Залишені назавжди у власній тюрмі,
І шляху до відступу назад не мають,
А своєї безвихідності вони не помічають.
Не бачать нічого, в пустоту прямують,
Дивні суспільства навіщось формують,
Не бачать, що майбутнього в них вже нема,
Попереду лиш пустелі і тиша німа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411971
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.03.2013
автор: Renka