Через ліси, степи, через долини
Несе ріка свої бурхливі води.
Там фауна і флора. Там глибини.
Там чинить суд владика Бог-природа.
Не зводьте, люди, на воді загати
І не диктуйте річці свій закон!
Що здатні ви природі-неньці дати
Окрім страждань, негод і перепон?!
Нехай тече ріка в своєму руслі,
Хай ллє нестримні води в океан!
Бо велич і краса у тому русі,
І Вічності нездоланій пеан.
Немов ріка, хай струменить життя!
Не бороніть йому – не каламутьте воду!
У бистрих рік немає вороття:
Кінець один – і в днину, й непогоду –
Як океан, одвічне Небуття*.
___________
*За індуїзмом – Абсолютне Буття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412006
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.03.2013
автор: Олекса Удайко