Зранку сонце піднялося, починає новий день,
Косарі отаву косять, соловей співає пісень,
Горобців весела зграя підіймає пилюгу,
Овід сів коню на спину, відганяє йому нудьгу.
Запах квітів ароматний з вітерцем лоскоче ніс,
Недалеко квакчуть жаби, вихваляють рідний плес,
В березі пасуться вівці, відійшло мале ягня,
Завертать його побігло невеличке цуценя.
У дупло верби старої залетів бджолиний рій,
Щоби рій піймати лізе за ним пасічник Мусій.
Одноокий, шкутильгає, ласий на чуже майно,
Зліз покусаний бджолами, верещить – оце .айно!
Говорливий скрекіт чаплі долинає крізь рогіз,
Ось над темною водою вже туман густий поліз.
Б’ється крилами об груди лебединий отаман,
Із лебідкою у парі назріває в них роман.
Трохи далі, на болоті зріс стіною очерет,
Звідти качка вилітає, чути пострілу дуплет.
Дід Іван нахмурив брови, щось йому не таланить,
Підійшов до мене просить – дай цигарку запалить.
Я знизав йому плечима, вибачайте, не палю,
А сюди прийшов тому лиш, що природу я люблю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412024
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.03.2013
автор: Роман Хвиль