Світає вже...
І вранішня зоря
в обійми свої огортає.
На річку, ліс і на поля
краплини сонця посилає.
Одна краплина
впала у туман,
Розбавила його, позолотила...
І стрімко полетіла за лиман,
Шовкові килими повсюди розстелила.
Зажевріли на травах сльози-роси,
Гілля дерев під вітром розплелось.
Проміння облило щедрі покоси,
І небо в синь глибоку скупчилось...
Нема кінця краплинам
золотавим
Бринять, радіють, гомонять...
Наповнюють життя
теплом яскравим,
На мить затихнуть
й знов кудись біжать...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412047
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 24.03.2013
автор: Катерина Дмитрецька