Знову сумом огортає,
Знову тугу тужить.
Серце, що щиро кохає
І коханню служить.
Та чи треба тому хлопцю
Про усе це знати,
Але як же, серденько,
Почуття сховати?
Ти ж бо як його побачиш
То одразу млієш.
Та не буде, серденько
Того про що мрієш.
Він бо раз тебе покинув,
То й покине знову.
Не журися, рідненьке,
Через цю розмову.
Я тобі ось що пораджу-
Ти забудь, й по всьому,
Бо тому, кого ти любиш
Любов не відома.
Бо йому, кажуть, всерівно,
Що не спиш щоночі
Не дадуть тобі тепла
Його гарні очі.
...А світанок стелиться
Килимом чаріним.
Він то знає - інший буде
Твої ніжним й вірним.
Ві то знає, він це бачив.
Тільки дочекайся.
Не сумуй, не кляни долю.
Щирим зоставайся.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412229
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 25.03.2013
автор: Валерія Донецька