Чудово дивитись на світ з висоти, королівства м’яких будуарів
Хто заборонить паростку у бік бітру рости?
Той садівник, що не знімає рожевих окулярів?
Він обачно повестись не має причин
Засліплений Сонцем іде, і росток залишився один
В теплі він росте, силою світло його наділяє
Красою приємною, літо його зігріває
До кого тягнутись, ось що він не знає
Міцно у ґрунті тримає коріння
Непохитного дуба нове покоління
Час минає
І росте собі вже покручений дуб на алеї
І трусить листя після бездумного вітру не неї
Поруч світлофор, магазину вітрини
Покручений дуб - чудова картина
В темряві міста вечір минає
Свою в’язницю ранок життя відкриває
І в’язні із неї тікають
Прохожі сміються і кажуть:
"Усе вони вміють, усе вони знають"
А вони змачечку під листями дерева того грають
Широким кроком у нову годину ступають
Куди йти, самі ще не знають
Молодших ненавидять, старших брехнею повчають
При найпершій нагоді себе бояться, тікають
І звісно ж ранку завтрішнього закладають коріння
Вони - це наше нове покоління
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412327
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.03.2013
автор: ura0701