Морозом у душі і бурею в серці – усе пройде, ніщо не вернеться…
І криками німими і жестами сліпими - життя пройде, життя мине, лиш тільки ти й пам’ятаєшся!
І всім живим і всім неможливим, тим, що є рідним і тим, що чужим є…
Бурі на морі минуться, вітер потрохи вщухає … мине усе! Усе мине! Лиш тільки я пам’ятаю тебе…
Історій є мільярди, а мільярди – це люди…
Без них ми німі, без них ми нікуди!
А щастя – це мить, що вже не вернеться!
Кохання – це ти! Ти мені не судився!
І правду кажуть… Ми не з цукру не розтанемо…
Ми гірші! Бо з піску! І ним же станемо…
А серце б’ється так без зупину…
Ти йди, ти біжи я сама тут погину…
І сльози на повіках – це ніщо в порівнянні із болем, що приносить всім нам кохання!
І біль від кохання – це ніщо в порівнянні із щастям, що приносить признання!
Пройдуть віки! Століття минуться! Все поміняється та ніщо не зміниться…
Усе зміниться коли сонце буде згасати ! Тоді вже ніхто не зможе мовчати..
А доки біль…
А доки муки….
І все як є….
Якоїсь…..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412614
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.03.2013
автор: Exception*))