Міська площа, окружена сидінням,
люди йдуть кидавши гроші
і серце скрипаля заняте творінням.
Малий на скрипці грає
пальці втоми біль не чують,
по струнах ковзають
світу музику дарують.
І грає та старенька скрипка,
засіяли щирі очі
таким-же-бачить звикли,
в метушні задумані перехожі.
Місту музику дарує,
на гарячому асфальті,
скрипка плаче-та-сумує
граючи Вівальді.
За пару тих монет,
грає у осінній день
літньо-сонячну мелодію,
вгадавши із погодою.
Вчора була дощова
лишила хмара лиш калюжі,
та наранок вже пішла гроза
і голос скрипки тишу-рушив...
Скрипаль на скрипці грав
та музика розказувала душу
про те яким він світ пізнав
про те як вірить він в Ісуса!
Таке життя він вже приняв
це хрест його на цьому світі
інакшого не уявляв
він радий, що це тепле літо.
А скрипка із таким життям
не хотіла лиш миритись
вона не дивувалася людським сльозам
скрипалю хотіла назавжди коритись.
Малий ледь-бачить, народився він сліпим,
кинула-дитя мати
не потрібен-їй такий син.
Кинувши-втекла,
не бачила як підростав
не давши материнського-тепла,
не чувши вперше як мамо він сказав.
Бабуся лиш його родина,
за пенсію малого одягає,
один онук у неї, одну лиш її має.
Скрипка тільки вірний друг, теж єдиний
бабусин подарунок, на іменини.
Грає скрипка мовою душі,
веселою-сумною
мов розповідає долю у житті,
зігріту лиш старенької любовю.
Поруч безліч тих дітей,
що виростали без сімей
Бог таланти нам дарує,
та не всі цінують.
Хоча і темно у очах,
та душа малого світла
і хто тямить котиться сльоза,
як важко жити в світі.
В центральних магазинах,
завжди світла є багато
та-у-розкішних вітринах,
метушиться натовп.
І тепла там не буває,
від людей нічого не чекає,
далі хай собі минають
якщо серце небажає,
чути звуки музики що долинають...
2 лютого 2011 року... .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412620
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.03.2013
автор: Ель Демір