Я у подорож вирушаю,
Речі не Гаваї збираю.
А ж раптом тебе зустрів,
Від краси твоєї я ледь не зомлів.
Ти і так красивою була,
А стала ще красивіша.
Із розмови ми дізнались,
Що обоє на Гаваї зібрались.
Корабель відпливає,
У синю даль вирушає,
Його по хвилях несе,
Він собі пливе.
Але раптом шторм почався,
Корабель в сторони розгойдався,
«Ой, що ж з нами буде,
Куди це нас несе?»
Пісок і пальми,
Море й сонце
І ми з тобою одні
На безлюдному острові.
На острові бажання,
На острові кохання,
На острові мрій,
Якби він був мій.
Ми по острові блукаємо,
Один на одного поглядаємо,
Ми ж уже давно кохаємо,
Як про це сказати не знаємо.
Ми згадали роки шкільні,
Як ще були молоді,
Як нам весело було
І куди ж це все пішло.
А ж раптом в морі щось засяє,
Біля острова корабель пропливає,
Ми на берег біжимо,
Ніг своїх не жаліємо.
Із всієї сили кричимо,
На порятунок чекаємо,
Але екіпаж корабля нас не помічає,
Повз наш острів пропливає.
Останній вогник догорає,
Надії в серці більше немає,
Нерви уже здають,
Напруження не витримують.
І що ж нам робити,
Як ще один день прожити,
І хочеться їжі нормальної,
А комусь одежі сексуальної.
Ми не хочемо цей острів залишати,
Щоб завжди кохати,
Ми хочемо звідси відплисти,
Щоб нормально зажити.
Невже нас не чекають
Рідні й близькі,
Невже нас не шукають,
Всі, кому ми дорогі.
А може не випадково
Ми потрапили сюди,
А може нам долею судилось
Бути разом на завжди.
Тільки ти і я
І цей острів неземний,
Він ще живий,
Людиною недоторканий.
Вранці ми були шоковані,
Біля острова корабель стояв,
Нарешті ми врятовані,
Тільки б нас він почекав.
І ось ми відпливаємо,
Цей острів назавжди покидаємо.
Ми додому пливемо
І далі різними шляхами підемо.
Я не хочу тебе залишати,
Щоб знову на зустріч чекати,
Щоб рани старі заживали,
Вони і так мені спокою не давали.
В очі мені скажи,
Якщо мене не кохаєш,
Руку й серце мої прийми,
Якщо зі мною бути бажаєш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412651
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.03.2013
автор: Назар Йордовський