Є любов. Куди її подіти?
Тільки, поки серцем не згориш,
щоб любити, треба володіти
тим, що любиш, тим, чим дорожиш.
Рідним словом, милою, коханим
і на рівні цього – всім святим,
що дається першим і останнім
одночасно з іменем твоїм.
Щоб діяння і слова звучали
в унісон із волею Творця,
щоб любов сумління гартувала,
щоб земля тебе не відторгала,
стій за найдорожче до кінця.
Не журись, що Батьківщина бідна,
не кляни, що стала, мов чужа.
Пам’ятай, що змалечку нам рідне,
зрадивши, заріжеш без ножа.
Все одно – чи вільно, чи невільно.
Ба́йдуже – за совість чи за страх,
В’яне
все барвисте
на словах.
Не потрібно подаянь на бідність.
Не потрібна навіть самостійність,
там, де незалежність –
у серцях.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412723
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.03.2013
автор: I.Teрен