Тримаю ще марку лише як людина,
Складаю я руки і пощу в собі.
Пройшла так секунда, доба чи година:
Тягар гуманізму на нашім горбі.
Які б каменюки не били макітру,
Яка б неудача спіткала тебе,
Завжди до людського прислухайся вітру,
Бо ти є людина і вчора й тепер.
Сила:
Аби розчепити всю складність нужди,
Нам часом бракує ферменту,
Але пам'ятаймо усі і завжди:
Te homine esse memento.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412811
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.03.2013
автор: Андрій Конопко