А що як для душі
насправді меж немає
і десь там на межі
розіб’ються серця
на виході з пітьми?
А що як в тому краї
між ближніми людьми
тасуються місця?
Воскреснуть візаві,
і в силу трансформацій,
зустрінуться живі
на перехресті доль,
де кожному із нас
в рядах реінкарнацій
відводиться чиясь
невиконана роль.
У всіх давним-давно
є казка про кохання.
Що перше – все одно.
Тепер не тим живу.
У серці десь на дні
любов моя остання,
що марилась вві сні,
а бачив – наяву.
Між нами вже роки,
яких не перескочиш,
у когось – парубки
для когось – дідусі.
Та всі, як журавлі,
чи хочеш, чи не хочеш,
колись за край землі
зберемося усі.
І там до нас дійде,
що ми такі безсмертні!
І хто ж тоді прийде,
прилине, прилетить,
і хто кого знайде
на відстані до серця,
як не змогли колись
у вічності – на мить?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412956
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 27.03.2013
автор: I.Teрен