Я бігла від натовпу подалі
Стираючі нові сандалі
Мене тягнув магніт
У невідомий досі світ
Там високі трави
І невідкладні справи
Лише читати книги
І навесні топити криги
Стаючи розумнішим
Характером сильнішим
Особою живою
Ніяк не злою
Прошов час – кликало місто
Місити будні немов тісто
Дорогами жаркими
Крутими й нелегкими
Але як тільки маю змогу
Я підлетіти вгору
Перескочить бар’єр
Потрапить до рідних кар’єр
Заповнених водою живою
Де ми підем знов з тобою
Моїм другом по стежинах
І втратимо лік годинам
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413116
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.03.2013
автор: Нана Заєць