І день не день
І ніч не ніч
І вірші замальовка
Смятіння,маячня
Війна мого вже"Я"
Писати хочу інше....
День затягувався в якийсь зашморг,чомусь видався важким.Чи то доля перегорнула ще одну сторінку життя,чи то не поталанило,чи то випробовуваня людського терпіння?....
Потяжиліли плечі,в грудях бив бойран*,в голові плівся всякий непотріб.Вечір вже давно завечорів і тихо ступав у ніч.Стомлений люд стишував і свій хід,все більше і більше вікна видавали своїх господарів,які товклись на кухнях,будинки світились квадратними світильниками ночі.Небо розрізане чумацьким шляхом зоріло,місяць в повні володарював в безмежній бані неба.
Підійшовши до вікна,в ньому чітко вирізнялась постать ночі,як в дзеркалі скляний світ, видавав настрій і все,що відбувалося в душі.Несамовито захотілося розбити вікону льодяну крижину....
Чи то вдача така,чи то магія ночі,чи то оберіг з небуття?,прошмигнув під вікном розкуйовджений,незвичайний вітер і забрав з собою всю втому дня,залишивши відблискуюче копито на вікні.Розгубленість...,вулканічно спрацювала думка- на щастя!...Мабуть згубив білогривий кінь,що приходить до мене у сон і виграє своїми: сяючою гривою і хвостом, з яких сиплеться срібне сяйво зірок...Мить і виразна постать міняється у відбитку віконого скла,крижина поволі розтає,стікаючи росою по склі,просльозилася душа і все гармонійно злилося з чарівницею тиші ночі.
Маленький світильник моєї творчої лабораторії,зворушив темінь-дрімоту,свічка,яку люблю запалювати,огорнула потаємним очищаючим полум"ям,невідоме нічне переповнювало чуттєву душу,рука ділилась працею з білим папером завтрішнього дня.
*Бойран-бубен в Ірландії
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413140
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.03.2013
автор: Плискас Нина