Я один у цю ніч в цілім світі.
Хуртовина гуде за вікном.
Треба в грубці, либонь, розпалити-
Хай наповниться хата теплом.
Ось є дрова найкращої марки,
Вже сухенькі-ще влітку рубав,
В купку попелу трохи солярки,
Сірничок-і вогонь запалав.
Трохи сала в пательню-чудово!
Зашкварчало. Вбив вісім яєць.
П'ять секунд-і яєчня готова.
До яєчні сто крапель десь є...
От і все, можна, врешті, присісти,
Влаштувати затишний привал.
Телевізор лиш вимкну до біса-
Остогидів тупий серіал.
Що ж, вечеря не дуже багата.
Як для кого-журився б ще цим.
Хтось, напевно, і слинку ковтав би,
Інший скривиться-холестерин...
А за вікнами-хай Бог бороне!
Десь на полі без сліду би зник.
Підіграю зимі на гармоні
Та й візьмусь за тлумачний словник.
Наша мова-це диво предивне!
Ніби входиш в біблійний Едем:
Звуки, запахи, барв переливи,
В серці радість, мов сонячний день.
Відігрілась душа-час поспати.
А надія, мов вітер гуде,
Що потворного суржику з матом
В Україні не буде ніде...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413363
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.03.2013
автор: Михайло Гончар