***

Розумна  думка  вмить  покине  розум,  коли  доходить  до  любовних  сцен.
І  в  нього  й  в  неї  є  ще  гордість,  яка  руйнує  щастя  двох  людей.
І  враз  крихким  стає  кохання,  що  будувалось  майже  вік.
І  Купідон  нічим  вже  не  завадить,  такі  ми  люди,  в  цьому  ми  усі.
Давайте  скажем  ні  розлуці,  будем  любити  просто  щоб  любить.
Нічого  на  взаєм  ми  не  попросим,  на  компроміси  будемо  іти.
Тоді  настане  вічне  щастя,  без  похоті,  без  сліз  і  каяття.
На  всій  Землі  на  вічно  запанує,  лиш  мир,  удача  і  щасливе  майбуття.
Собі  самі  ми  створимо  дорогу,  напишем  у  думках  самі  собі  життя.
Я  впевнена  що  всі  ми  хочем,  лише  щасливого,  успішного  життя.
В  любові,  в  радості,  без  сварок  і  розлучень.
Без  зрад,  принижень,  без  болючих  слів.
А  просто  будем  жити  і  радіти  тому  що  дано  з  неба  нам  усім.
Воно  одне  і  більше  ми  не  зможем  його  побудувати  так.
Побудувати  так  як  хочем,  помилки  вічно  виправлять.
Без  них  можливо,  навчимося  пробачати,  усім  і  все  навічно,  назавжди.
Тоді  впродовж  дороги  буде  щастя  і  всі  щасливі  будем  ми.
Відмовимось  від  обговорень  за  спиною,  правда  одна  хоч  і  завжди  важка.
Але  ми  разом  все  це  переможем,  адже  добро  завжди  перемага.
Ну  і  все  не  важко,  без  зусилля.  Ми  станемо  щасливі  назавжди.
Я  думаю  ніхто  з  вас  не  відмовиться  від  Раю  в  нашому  житті.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413446
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.03.2013
автор: Лилианна