Хоч іноді просіть в батьків пробачення,
Нехай прощаєтесь лише на день,
За біль у серці – ззовні не побачений,
Вони ж одні у нас серед людей.
Ви іноді цілуйте скроні морщені,
І ніжно обіймайте повсякчас,
Та в гості поспішайте, без запрошення,
Батьки – вони завжди чекають нас.
Хоч іноді схиляйте низько голову,
Перед батьками сліз не покажіть,
Вам боляче, нехай за щось вам соромно,
А ви у їхні душі зазирніть.
Їм іноді кажіть що дуже любите...
Життя летить, спливає швидко час,
Ви обійміть, скажіть, що не забудете,
Бо лиш батьки не забувають нас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413478
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.03.2013
автор: Людмила Мартиненко