Пітьма скрадається з екрану,
Байдужість душі занедбала,
І всіх нас модифікувала -
Жуємо жуйку і рекламу.
Байдужості в порожні очі
Жбурну я світло кришталеве.
Звалю конструкції сталеві,
Що вивергають морок ночі.
Ось так, у латах Дон Кіхота
Я розпочну свою роботу.
І хай не тішаться зухвало,
Що одного мене – замало.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413497
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 28.03.2013
автор: Валерій Голуб