Чом це ми страждаємо,
І за що бідуємо? –
Солов’їну маємо,
А самі шпакуємо.
За грошвою, долею,
Мовою й естрадою
До сусіда ходимо –
Це не звемо зрадою.
В недоносках західних,
В «ширнетребі» східному –
«Не пристало лагідно
Розмовлять по-рідному».
За гарапник боремось,
Усім панам служимо,
Чужим богам молимось,
А свого паплюжимо…
А не всяк час вадилось!
Бо ж була віддушина,
Та як завше зрадами
Й «жабою» задушена.
Поступились долею
За папір з лелекою*,
Знехтували волею –
Стрілися з халепою.
За чужим зітхаємо,
А своє марнуємо…
Ось чому страждаємо,
Ось за що бідуємо.
[i]*200-гривнева банкнота[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413506
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 28.03.2013
автор: Василь Задорожний