Зірву із уст печать мовчання
і серце викричу з грудей.
В добу на душу посягання
мені Зоря мечем зійде.
В ядро Калини влию крови,
Чумацький шлях весь перейду,
щоб віднайти у предків Слові
підкову щастя й гаразду.
А ворог у монгольськім сказі
згниє в Московії багні.
Не від Європ ми, й не від Азій, -
коріння наше в давнині,
коли ще сталлю було слово,
а воля волею була.
Та спадок наш вміщає Мова,
що є загорозою для зла.
Отож свідомі будьмо духу,
що в сонних душах, мов в ярмі,
і рабства випалім макуху.
Оце і все. Вовік. Амінь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413538
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.03.2013
автор: Олександр Букатюк