Троянда пахла ніжно й п*янко
Коли лежала на труні.
Сльоза котилась тихо й струнко
Нещасної дівчини в темноті.
Троянди цвіт як кров червоний
Спада на груди юнаків.
Вони померли, але пам*ять
Живе у серці матерів.
Троянди падають додолу
Із люблячих ослаблих рук.
Не повернеться той додому
Хто не стерпів невольних мук.
Троянди на могилі квітнуть
Допоки пам*ять у серцях живе.
Героїв ми ніколи не забудем
Хіба останній українець вмре.
Вони повстали і померли
Усіх прийняла матінка земля.
Сміливих подихи завмерли
Героїв сотні, а труна одна.
Тиранам відсіч ми завжди давали
Дамо ще раз - тепер вже назавжди.
За всіх дітей, які колись співали
За всіх людей, що за Вкраїну полягли.
За всіх кого закатували,
Нещадно відірвали від сімей.
За всіх кого любили й знали
За всіх - дорослих і дітей.
Троянда пахне ніжно й п*янко
І буде пахнути завжди.
Троянди цвіт як кров червоний
Накрив міста і села, всі хати.
Сльоза вже не котилась, мертві
Лежали люди у землі.
Троянди падають додолу
Проте настане час цвісти!
Настане час з колін піднятись,
Лише для того щоб земля
Назавжди нас в обійми взяла.
Героїв сотні. А труна - одна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413566
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 29.03.2013
автор: Владислав Левецький