Вільний переклад:
Любов – недуга. І моя душа
Є хвора невигойною жагою.
Такого ж трути вимага вона,
Яка її перемогла без бою.
Мій лікар – розум праг мене з яси
Любові витягти – не прийняла коріння,
І бідний лікар вибився зі сил,
Покинув, утративши терпіння.
Не вивести мій біль важкий нічим.
Душа ні в чім спокою не знаходить.
І розумом покинуті моїм
Слова і почуття по волі бродять.
Довго мені, бо ж розуму – катма,
Здавались пекло – раєм, світлом – тьма.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413655
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.03.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)