Вивчаю світ. Записую доноси
на гуркіт грому в хмарах дощових.
Іде душа розхристана і боса
з торбинкою цілющої трави.
Для кожної душі свої рецепти,
включаючи дурман і алкоголь.
Від смогу в душах марний труд поета.
В житті глухих мізерна їхня роль.
Все, що було написане донині,
розвіється пилинками сміття.
Але хіба поети в тому винні,
що довгій епітафії людині,
пропащій від інфляції життя,
немає ні початку, ні кінця?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413703
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 29.03.2013
автор: I.Teрен