Засніженим тінистим садом,
розцяцькованим нерівними
сонячними ієрогліфами,
снувалась думка:
то падала до тебе на коліна
і притихала там,
укрита твоїм теплом;
то лякливо-збентежено,
караючись нестримністю
та, разом з тим, мов ураган,
вривалась у потік твоєї крові
і пила з неї ніжність,
переливаючи туди свою.
А у грудях шалено билось
неупокорене серце,
що вже не належало собі
та рвалось у обійми до твого.
29.03.13
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413748
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.03.2013
автор: Валентина Ланевич