Досвітні роси - ніжності коси,
Сплетені з сліз і краси,
Томно дрімають, ніби не знають -
Час невмолимий: проси, не проси.
Прийде з-за обрію промінь гарячий,
Висушить коси - не стане роси.
А невидимки - маленькі хитринки
В небо злетять: "Хмаро, нас поноси!"
Хто-зна чи знову повернуться... може...
В травах свій спокій на мить
Знайдуть..., спочинуть і знову полинуть
В світ..., де прозора блакить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413750
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.03.2013
автор: Шпаківський Петро